Вітаємо Вас на офіційному сайті НВК №1 смт Брацлава

Учениці Ангеліна Швець 8-А класу та Швець Катя 3-А класу розповідають про свого дідуся-ветерана ІІ світової війни
Мій прапрадідусь Гусляков Онисим Климент’євич , 1903 року народження, народився і жив в селищі Брацлаві Вінницької області.
В перші дні війни пішов на фронт 38-річним молодим чоловіком, молодший , ніж зараз мій батько.
Залишив сім’ю: дружину та троє малих дітей. (подивіться світлини їхньої сім’ї – рівно за неділю до рокового дня 22 червня 1941…). Як воював? Подивіться та прочитайте лист-похоронку від його командира. Цей лист найшов нашу сім’ю лише років 5 потому…
Загинув мій прапрадідусь Онисим 24 серпня 1944 року – в день народження мого батька, але 36 років потому…
Похований в Румунії, як сказано в листі-похоронці: «в селі Жиров, на схід від міста Піатра» 15 км.
Моя мрія – побувати на могилі прапрадідуся Онисима, (яку я хочу неодмінно знайти).
Мій також прапрадідусь Гусляков Родіон Кліментійович 1898 року народження народився і жив в Брацлаві. Воював на фронтах ВВВ, в складі 300 стрілецького полку, що посвідчує його військовий квиток, який свято зберігається в нашій сім’ї. Прапрадідусь Родіон був в складі царської армії потім за його словами: «в 1917 відбулася революція і нас відпустили додому. Я вступив в Червоне Козацтво здобувши коня та гвинтівку.» Потім воював в Пінских болотах за тим пішов захищати батьківщину в ВВВ. Додому повернувся з нагородами, з пораненням. Його молодший брат Онисим загинув смертю хоробрих за батьківщину.
А це мій прадід з бабусиною сестрою: Тульнов Василь Іванович 1925 р.н., 16 літнім юнаком пішов на фронт. Пройшов всю війну нагороджений орденом і багатьма медалями.
День Перемоги зустрів в Празі. І потім все своє подальше життя присвятив військовій службі.
Коли їх частина стояла в Брацлаві познайомився з моєю прабабусею – Гусяковою (потім Тульновою) Ольгою Родіонівною 1926 р.н. яка в 15 років стала допомагати копати окопи і виконувала різні роботи, щоб приблизити День Перемоги. Моя прабабуся Оля – учасник ВВВ.
Її посвідчення та медалі свято зберігаються в нашій сім’ї.
А ще є прадідусь по татовій лінії – Швець Ілля Макарович 1925 р.н. с. Гордіївка Тростянецького району Вінницької області. Пройшов всю війну має багато нагород які свято зберігаються в нашій сім’ї. Був тяжко поранений. Інвалід Великої Вітчизняної Війни.
Помер в мирний час, наказуючи дітям та онукам берегти мир.
Моя бабуся, Швець С.В. та маленька тоді моя тітка Жанна, вносили свій посильний внесок у Фонд Миру, що засвідчує наступний лист. А син тітки Жанни – Афанасов Дмитро Борисович 1986 р.н. Девять (!) разів приймав участь в АТО, захищаючи мир та спокій Незалежної України, тим самим продовжуючи справу дідів та прадідів!