НЕМЕРКНУЧІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ
Брацлавська школа №1-гімназія – це школа добра і краси, школа радості і неповторності. Вона завжди була і є окрасою не тільки селища, а й усієї Брацлавщини.
Тут здобували знання тисячі дітей, які розлетілися по всьому світу. Однією родиною жили і працювали вчителі різних національностей в українській, польській, єврейській школі. Вони несли світло та знання, вселяли в дитячі душі віру та надію, вели у світ прекрасного.
Але роки голодоморів та репресій вписали страшні сторінки в історію школи. 22 лютого 1937 року репресували 15 чоловік – працівників школи. А 31 серпня 1937 року винесений вирок – розстріляти. 02 вересня 1937 року 11 чоловік розстріляли, а решту відправили в табори. Як склалася їх подальша доля невідомо.
І лише у незалежній Україні ми дізнаємося правду – гірку правду про наших батьків, дідів, їхні життєві шляхи в нелегкій боротьбі за правду, віру, Україну. Ми повинні пам’ятати та шанувати тих, хто був розстріляний.
Товариство поляків Брацлавщини «Відродження» поставило перед собою мету – вшанувати пам'ять розстріляних комуністичним режимом і посмертно реабілітованих вчителів-поляків, українців, росіян. З цією метою було вивчено сотні сторінок справ репресованих.
13 листопада у школі відкрито та освячено меморіальну дошку жертвам політичних репресій. Місяць листопад – поминальні дні у всьому світі, а серед розстріляних – 8 поляків за національністю.
З великою повагою, шаною та вдячністю ми зустріли єпископа Кам’янець-Подільської дієцезії Леона Дубравського, його помічника та отця Василя, які освятили дошку, провели поминальну молитву, а Ніна Октав’янівна Шершенюк – представник родини Петра Куспіса, зняла полотнище з пам’ятної дошки.
То ж пам’ятаймо про всіх, хто залишив стіни рідної школи і пішов у Вічність, кого знищив комуністичний режим. Нехай ніколи не повториться страшна історія, а Господь щедро обдаровує всіх своєю благодаттю: родини розстріляних та загиблих на Сході, всіх, хто пам’ятає минуле, береже мир і спокій.
|